ЛЕССИНГ, ГОТХОЛЬД ЕФРАЇМ

Лессинг, Готхольд Ефраїм (1729, Каменц, Саксонія - 1781) - нім. філософ, літератор. Навчався у Ляйпцизькому ун-ті; від 1748 р. заробляв на прожиття літературною працею. Його переклади, п'єси, есеїстика, літературно-критичні статті сприяли торуванню шляху нім. Просвітництва, в якому чільною постаттю невдовзі став Feme. У праці "Лаокоон" Л. розробив ідею про притаманність кожному різновиду мистецтва свого особливого чільного принципу, якого цей різновид повинен неухильно дотримуватися з метою досягнення довершених результатів (напр. , поезія має орієнтуватися на темпоральність, пластичні мистецтва - на просторовість). Для літературного та філософського доробку Л. характерним є послідовне обстоювання ідеї релігійної толерантності; у п'єсі "Мудрий Натан" він проводить думку, що добро не несе на собі відбитку релігійного кредо і його моральна потуга не залежить від релігійної належності З. усилля, спрямовані на виховання й освіту людського роду, Л. пов'язував із обґрунтуванням закону прогресивного історичного розвитку, якому не в змозі завадити деякі регресивні відхилення. Головною метою людства вважав здійснення в діях людей євангельського вчення про чинення добра заради його самого, а не бажаної винагороди. На схилі життя Л. проголосив себе послідовником Спінози та детерміністом, хоч ця теза не була обґрунтована у його працях. Основні твори: "Лаокоон" (1766); "Мудрий Натан" (1779); "Виховання людського роду" (1780).